поцяткований
ПОЦЯТКОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до поцяткувати. Крізь причинену шибку глянуло її обличчя, поцятковане вапною, біле, аж страшне, як маска (Л. Укр., III, 1952, 655); Ці слова - про набиті трамваї.. І про слюсаря з смуглим обличчям, Поцяткованим ластовинням (Драч, Поезії, 1967, 42); Дуже гарний суничник під час цвітіння.. Все дерево поцятковане великими суцвіттями білих, схожих на конвалії квітів (Наука.., 2, 1966, 48).
2. у знач. прикм. З цятками, вкритий цятками. Зітхнула [Марина]. Розплющила прекрасні сині-сині поцятковані очі (Ільч., Серце жде, 1939, 452).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поцяткований | поцяткована | поцятковане | поцятковані |
Родовий | поцяткованого | поцяткованої | поцяткованого | поцяткованих |
Давальний | поцяткованому | поцяткованій | поцяткованому | поцяткованим |
Знахідний | поцяткований, поцяткованого | поцятковану | поцятковане | поцятковані, поцяткованих |
Орудний | поцяткованим | поцяткованою | поцяткованим | поцяткованими |
Місцевий | на/у поцяткованому, поцяткованім | на/у поцяткованій | на/у поцяткованому, поцяткованім | на/у поцяткованих |