поцілений
ПОЦІЛЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до поцілити 1. Він поглянув на чотирьох мерців. Двоє лежало боком, один горілиць, а четвертий, що видимо був поцілений ззаду, лицем до землі (Коб., III, 1956, 446); Поцілений іззаду каменюкою, зойкнув [возний] і впав на землю (Гжицький, Опришки, 1962, 16); // у знач. ім. поцілений, ного, ч.; поцілена, ної, ж. Людина, яку поцілили. У гамір бою врізався постріл з рушниці, за ним другий. Смертельний крик поціленого, тупіт коней, і знову безладна шамотня (Ле, Хмельницький, І, 1957, 194).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поцілений | поцілена | поцілене | поцілені |
Родовий | поціленого | поціленої | поціленого | поцілених |
Давальний | поціленому | поціленій | поціленому | поціленим |
Знахідний | поцілений, поціленого | поцілену | поцілене | поцілені, поцілених |
Орудний | поціленим | поціленою | поціленим | поціленими |
Місцевий | на/у поціленому, поціленім | на/у поціленій | на/у поціленому, поціленім | на/у поцілених |