пошкрябаний
ПОШКРЯБАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пошкрябати. Вся стіна, де притислось ліжко, та біля вікна була геть чисто пошкрябана написами (Досв., Вибр., 1959, 112); // у знач. прикм. І двадцять три тоненькі зшитки на стіл пошкрябаний кладе (Гонч., Вибр., 1959, 67); // пошкрябано, безос. присудк. сл. А про рану можеш не турбуватись, я тобі правду сказав, там тільки трохи зверху пошкрябано (Собко, Справа.., 1959, 49).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пошкрябаний | пошкрябана | пошкрябане | пошкрябані |
Родовий | пошкрябаного | пошкрябаної | пошкрябаного | пошкрябаних |
Давальний | пошкрябаному | пошкрябаній | пошкрябаному | пошкрябаним |
Знахідний | пошкрябаний, пошкрябаного | пошкрябану | пошкрябане | пошкрябані, пошкрябаних |
Орудний | пошкрябаним | пошкрябаною | пошкрябаним | пошкрябаними |
Місцевий | на/у пошкрябаному, пошкрябанім | на/у пошкрябаній | на/у пошкрябаному, пошкрябанім | на/у пошкрябаних |