поштивий
ПОШТИВИЙ, ПОЧТИВИЙ, а, е, розм. 1. Який виявляє повагу до кого-небудь; чемний, ввічливий. Лукавець оцей татаркуватий Савка, але поштивий: скочивши з коня, ручкається з старим, передає від батька уклін (Гончар, Таврія, 1952, 39); Господар перечекав трохи, і Сахно довелося промимрити якусь поштиву нісенітницю (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 24); Дмитрові конвоїри уважно слухали свого коменданта з підкресленою поштивою повагою (Коз., Гарячі руки, 1960, 85).
2. рідко. Гідний пошани, поваги. Піднесіть же вільні співи, Наші лицарі поштиві (Стар., Поет. тв., 1958, 115); [Гільда:] То чесний рід майстрів, митців поштивих, Що Кутногорськ уславили кругом! (Коч., І, 1956, 501); - А хто ж вони, батьки твої старі? Либонь поштиві газди та багаті (Голов., Поезії, 1955, 81).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поштивий | поштива | поштиве | поштиві |
Родовий | поштивого | поштивої | поштивого | поштивих |
Давальний | поштивому | поштивій | поштивому | поштивим |
Знахідний | поштивий, поштивого | поштиву | поштиве | поштиві, поштивих |
Орудний | поштивим | поштивою | поштивим | поштивими |
Місцевий | на/у поштивому, поштивім | на/у поштивій | на/у поштивому, поштивім | на/у поштивих |