поштивість
ПОШТИВІСТЬ, ПОЧТИВІСТЬ, вості, ж., розм. Властивість за знач. поштивий, почтивий. Дитина після пригоди з Січкарем не дуже охоче попадала батькові на очі, бо він таки погримав на неї, що треба мати поштивість до старших (Стельмах, II, 1962, 151); Перекладач, з підкресленою поштивістю, суворо дотримуючись дистанції, скрадливо ступав услід за комендантом (Коз., Гарячі руки, 1960, 46).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поштивість | поштивості |
Родовий | поштивості, поштивости | поштивостей |
Давальний | поштивості | поштивостям |
Знахідний | поштивість | поштивості |
Орудний | поштивістю | поштивостями |
Місцевий | на/у поштивості | на/у поштивостях |
Кличний | поштивосте | поштивості |