пошурувати
ПОШУРУВАТИ, ую, уєш, док., розм. Шурувати якийсь час. - Веди його до коней, а я пошурую в машині, - спокійно сказав Терещенко. - Машина штабна (Голов., Тополя.., 1965, 443); - Може, ти хочеш нагадати нам про фото в газеті? Ще двадцять фото буде, якщо вибігатимеш до кожного кореспондента. Пошурувати язиком ти майстер... (Жур., Опов., 1956, 120).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошурую | пошуруємо |
2 особа | пошуруєш | пошуруєте |
3 особа | пошурує | пошурують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошурував | пошурували |
Жіночий рід | пошурувала | |
Середній рід | пошурувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошуруймо | |
2 особа | пошуруй | пошуруйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошурувавши |