пощадити
ПОЩАДИТИ, джу, диш, перех. Док. до щадити. - Монголи, се знайте наперед, не пощадять нікого, хто дістанеться в їх руки (Фр., VI, 1951, 83); [Монтаньяр:] Ви Цезаря свого не пощадили, аби на титул Брутів заслужити (Л. Укр., II, 1951, 163); Міг він пощадити її і не говорити неприємного (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 192).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пощаджу | пощадимо |
2 особа | пощадиш | пощадите |
3 особа | пощадить | пощадять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пощадив | пощадили |
Жіночий рід | пощадила | |
Середній рід | пощадило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пощадьмо | |
2 особа | пощадь | пощадьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пощадивши |