правило
ПРАВИЛО, а, с. 1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч., Ю. Васюта, 1950, 90).
2. Принцип, яким керуються у співжитті, у праці, в поведінці і т. ін. В щоденний ужиток радянського народу все більше входить правило: «Всі за одного і один за всіх» (Ком. Укр., 6, 1960, 51); Є правило: не йти туди, куди автор тягне, бо завше можна прийти до несподіваних висновків (Ю. Янов., II, 1958, 144); // Звичай, властивий якійсь групі, колективові людей. В редакції було таке правило, що в разі потреби кождий співробітник має обняти репортерську службу (Фр., IV, 1950, 46); Певне, ніхто краще за нього не знав усяких заробітчанських звичаїв та правил, набутих ним за довгі роки бурлакування (Гончар, І, 1969, 10); // Форма вияву інстинкту у тварин. Птахи не люблять, коли до них втручаються люди. Адже вони птахи. Вони люблять жити самі, за своїми правилами (Тют., Вир, 1964, 519).
Брати (взяти) за правило - завжди дотримуватися якогось певного принципу у співжитті, у праці, в поведінці; Відступати (відступити) від правила - порушити якийсь принцип, узвичаєні норми поведінки. Та навіть Яцуба в напливі великодушності відступає від правила: - Ну, на цей раз уже... по шкалику можна (Гончар, Тронка, 1963, 142); За всіма правилами; розм. По всіх правилах - дотримуючись усіх подробиць у виконанні якоїсь дії, процесу. Сашко притишив машину і вів її поволі, за всіма правилами (Кучер, Трудна любов, 1960, 232); Наша ланка На ділянку Посадила добре зерно По всіх правилах Озерного (Стельмах, Живі огні, 1954, 13); Залізне (тверде) правило - точність і непохитність у дотриманні певних принципів, норм поведінки. Дарина дуже добре знала залізні Комаренкові правила, - все, що він говорив, завжди було перевірене до найменшої рисочки (Собко, Срібний корабель, 1961, 11); У хороших господарів є тверде правило: про урожай наступного року треба дбати ще з осені (Рад. Укр., 7.I 1961, 2); Золоте правило - найкраща у всіх випадках форма поведінки. Сава Петрович.. в'яло відповів, що, звичайно, і в цьому треба триматися золотого правила - «краще як краще» (Головко, II, 1957, 267); Не в моїх (його і т. ін. ) правилах - мені (йому і т. ін.) це не властиво. [Андрій:] Доносити на вас я, звичайно, не збираюся. Це не в моїх правилах (Мороз, П'єси, 1959, 262); Правила доброго тону - вишукані норми поведінки, що служать зразком для наслідування; Правила пристойності - форми поведінки, що узгоджуються з усталеними в суспільстві нормами. [Карташов:] Так. Я вимагаю від вас того додержання правил пристойності, якого ви так домагались від моїх студентів (Довж., І, 1958, 480).
3. чого, мн. Зібрання якихось положень, що визначають порядок ведення або дотримання чого-небудь. Мусили Яреськові хлопці в цей вечір марширувати до казарм без свого командира: всупереч всім правилам воєнного часу, пішов проводити дівчину (Гончар, II, 1959, 245); Сказано було всім бригадирам, що хто не буде дотримуватися правил агрономії і не виконуватиме сівозмін, будемо карати якнайсуворіше (Тют., Вир, 1964, 119); За існуючими правилами безпеки праці максимально допустима температура у гірничих виробках не повинна перевищувати 26° С (Вісник АН, 12, 1970, 65).
@ Як правило у знач. вставн. сл. - здебільшого, у переважній більшості випадків. Дума - це віршований твір, виконуваний (як правило, соло) речитативом (Рильський, IX, 1962, 225).
ПРАВИЛО, а, с. 1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь. Старик підійшов до верстата, почав клепати молотком по залізному правилу (Мик., II, 1957, 474).
2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують. Штукатур, стоячи на дерев'яних підмостках, спочатку на стіну набивав дранку, а потім вручну наносив розчин і розрівнював його правилом (Таємниці вапна, 1957, 81); - Німці! - прошепотів таємниче зляканим голосом сухотний швець. Він теж вибіг на вулицю з правилом у руках (Панч, І, 1956, 265).
3. Довге весло, жердина, щоб керувати човном, плотом і т. ін. Пліт раптом крутонуло і кинуло назад. Мироненко вихопив з води правило і почав гребти (Голов., Тополя.., 1965, 106).
4. Частина стерна у човні. Стерновий повернув правило стерна, і човен пішов угору (Трубл., Шхуна.., 1940, 156).
5. Пристрій у гарматі для спрямування ствола. Правильний схопив за правило й згарячу проорав сошником - повернув гармату навіть на більший кут, як треба було (Головко, І, 1957, 289).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правило | правила |
Родовий | правила | правил |
Давальний | правилу | правилам |
Знахідний | правило | правила |
Орудний | правилом | правилами |
Місцевий | на/у правилі | на/у правилах |
Кличний | правило | правила |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | правило | правила |
Родовий | правила | правил |
Давальний | правилу | правилам |
Знахідний | правило | правила |
Орудний | правилом | правилами |
Місцевий | на/у правилі | на/у правилах |
Кличний | правило | правила |
правити
ПРАВИТИ1, влю, виш; мн. правлять; недок. 1. перех. і неперех., ким, чим, рідко що. Здійснювати верховну владу над ким-, чим-небудь; керувати, володарювати. А може й сам на небеси Смієшся, батечку, над нами Та може радишся з панами, Як править миром! (Шевч., II, 1963, 253); Ласкава пані Катерина Росію правила. Бенкет Змінявсь бенкетом (Рильський, II, 1956, 126); Старий цар умер, а зосталося два брати. Старшому ж не можна було чомусь царством правити (Мирний, І, 1949, 215); // Керувати, розпоряджатися ким-, чим-небудь. Лісовик довгобородий Лісовим масивом правив, Доглядав ретельно лісу (Перв., З глибини, 1956, 33); * Образно. Неволя й досі править в сій країні! (Л. Укр., І, 1951, 71).
2. перех. і неперех., ким, чим, рідко кого, що і без додатка. Спрямовувати рух кого-, чого-небудь. Який же то козак править човном? (Вовчок, І, 1955, 92); Кожної хвилини фаетон міг перекинутись. Але вміло правила кіньми Софія (Шиян, Гроза.., 1956, 24); Хурман вперто правив коней понад залізницею (Кучер, Зол. руки, 1948, 177); Я ж не прошений-таки, Спритно виліз на санки, Попросив у брата віжки, Бо я править вмію трішки (Стельмах, Живі огні, 1954, 8).
3. неперех. Прямувати куди-небудь. Максим правив до галяви (Стельмах, І, 1962, 217); // перен. Мати якісь наміри. - Кортить мені довідатися, куди він править. - Та нікуди! (Загреб., Диво, 1968, 146).
@ Правити путь - постійно рухатися в певному напрямку.
4. перех. Доставляти щось куди-небудь. Так і не дав моторки, сказав, що правитиме нею огірки на перевалку (Гончар, Новели, 1954, 138).
5. перех. Справляти, чинити, учиняти що-небудь. Справді, чудні та небувалі се розбійники уявилися і чудний і небувалий вони теж розбій правили (Вовчок, І, 1955, 358); І, п'яні долею ясною, Бенкети правлять багачі (Черн., Поезії, 1959, 73).
@ Посиденьки правити - марнувати час у бездіяльному сидінні й балаканині. - Нема часу по хатах посиденьки правити. Швидше відпускай чоловіка (Стельмах, II, 1962, 172); Суперечки правити - сперечатися тривалий час. [Марія:] Що ж це вони, справді, цілий ранок суперечки правлять. Пора вже вирішувати щось (Лев., Марія, 1953, 48).
6. перех. і без додатка. Здійснювати обряди (найчастіше культові: молебень, тризну, панахиду і т. ін.). Руїну слави Рим пропиває. Тризну править По Сціпіонах (Шевч., II, 1963, 291); О. Нестор правив утреню дуже помалу (Фр., VII, 1951, 44); Біля ями на землю опустили мари. Знову правив піп і співала півча (Головко, II, 1957, 339).
7. неперех., за що, чим. Виконувати якесь призначення, бути придатним для чогось. Зайшли в Саїдів кабінет, що разом і за світлицю і за спочивальню правив йому (Ле, Міжгір'я, 1953, 135); Ратушна площа, як центр середньовічного Талліна, спочатку правила за ринкову площу (Наука.., 11, 1967, 54); // Мати здатність служити чим-небудь. Вона, та література [російська], може правити гідним зразком високомистецької реалістичної літератури (Укр. літ. критика.., 1959, 251); // за що. Ставати чим-небудь. Може воно колись і правда була, а тепер за брехню править (Номис, 1864, № 6859); // за кого, ким. Виконувати певні обов'язки кого-небудь, бути кимось. В артілі «Нове життя» за голову правив Іван Петрович Клен (Вишня, І, 1956, 411); Одразу відчулося, що цей найбагатший на всю околицю парубок править тут верховодою (Минко, Моя Минківка, 1962, 128).
ПРАВИТИ2, влю, виш; мн. правлять; недок. 1. перех., про кого - що і без додатка. Говорити, здебільшого повторюючи ту саму думку, наполягаючи на чомусь; повторювати думку, що склалася про когось. Народ тільки про те й править, що про волю та що землю панську давайте ділити (Коп., Навколо полум'я, 1961, 8); Про того ж таки Чайченка правили, що, може, такий він, що й поглядом дівчат побиває (Вовчок, І, 1955,189); // Продовжувати розповідь. Йоганна дивиться просто в вічі Марції, але та спокійно править далі (Л. Укр., III, 1952, 179); // Говорити таке, що не зовсім відповідає дійсності або повністю суперечить їй. - Чую, що й коло пана маршалка заскакують, пані маршалковій компліменти правлять (Фр., VII, 1951, 268); Знає він, що цар в світлиці Точить, править небилиці (Перв., Казка.., 1958, 61).
@ Дуба смаленого правити див. дуб; Правити своє (своєї) - настійливо дотримуватися тієї самої думки в розмові. Хоч як Платон умовляв її, малюючи звабливі картини міського життя, Галина правила своє (Зар., На.. світі, 1967, 66); - Одне діло робити, приміром, у затишку, у котловані, інше діло мерзнути під вітром, - правив своєї Тугай (Коцюба, Нові береги, 1959, 115); Правити теревені (теревені-вені) - марнувати час у пустопорожній балаканині. Їм [жінкам] хоч цілий день, зібравшись у кучу, теревені правити, а що мужики їх та діти без обіда, так то їм і дарма (Кв.-Осн., II, 1956, 173); Тут треба щось робити, а не теревені-вені правити... (Коцюб., І, 1955, 113); [Хуса:] Так от: доволі теревені править, іди, переодягнись, - бо гості будуть (Л. Укр., III, 1952, 166).
2. перех., чого, що. Вимагати з кого-небудь щось (здебільшого податок, борг і т. ін.). Нехай собака у дядька служить, а у дядини плату править (Укр.. присл.., 1963, 88); - Чого стоїте? Ходімо разом! - гукають перші. - Куди? - Та до пана ж. Волі правити (Мирний, IV, 1955, 186); // Встановлювати ціну на щось. - Не проторгуйся лише, прав достойну ціну (Гончар, Тронка, 1963, 257); Що ж, коні в нього добрі, довезуть. Фурман править ціну (Стельмах, І, 1962, 172).
ПРАВИТИ3, влю, виш; мн. правлять; недок., перех. 1. Ліквідувати несправності; виправляти. Де у землянці батько, сивий лісоруб, Повстанців жде з походу, править зброю (Стельмах, V, 1963, 110); // Виявляти й усувати помилки у друкованому чи писемному тексті. Жак правив і редагував Галині переклади (Смолич, Світанок.., 1953, 323); Наталя Василівна.. сіла за стіл готуватись до завтрашніх уроків і правити зошити (Коп., Вибр., 1948, 181).
2. Випрямляти. - Я ж казала, що йому роги баранам править, а не колгоспом керувать (Кучер, Трудна любов, 1960, 315).
@ Туди (там), де козам роги правлять див. коза.
3. Гострити що-небудь (ніж, бритву і т. ін.) за допомогою ременя, бруска і т. ін. Він.. розмовляв з Василем.., який правив бритву в кухні (Томч., Готель.., 1960, 154).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правлю | правимо |
2 особа | правиш | правите |
3 особа | править | правлять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правитиму | правитимемо |
2 особа | правитимеш | правитимете |
3 особа | правитиме | правитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | правив | правили |
Жіночий рід | правила | |
Середній рід | правило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | правмо | |
2 особа | прав | правте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | правлячи | |
Минулий час | правивши |