працелюбний
ПРАЦЕЛЮБНИЙ, а, е. Який любить працю, старанно, ревно, із запалом працює. Від найдавніших часів славиться Україна красою природи, своїм працелюбним і героїчним народом (Мист., 4, 1967, 2); Немає таких батьків, які не прагнули б виховати своїх дітей справжніми громадянами рідної Батьківщини, працелюбними, чесними і благородними (Веч. Київ, 7.Х 1968, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | працелюбний | працелюбна | працелюбне | працелюбні |
Родовий | працелюбного | працелюбної | працелюбного | працелюбних |
Давальний | працелюбному | працелюбній | працелюбному | працелюбним |
Знахідний | працелюбний, працелюбного | працелюбну | працелюбне | працелюбні, працелюбних |
Орудний | працелюбним | працелюбною | працелюбним | працелюбними |
Місцевий | на/у працелюбному, працелюбнім | на/у працелюбній | на/у працелюбному, працелюбнім | на/у працелюбних |