працьовитість
ПРАЦЬОВИТІСТЬ, тості, ж. Властивість за знач. працьовитий. Її скромність і працьовитість були в цілому селі знані (Коб., III, 1956, 493); Ользі завжди було приємно, коли хтось похвалить її працьовитість, спритність її рук, її невтомність (Вільде, На порозі, 1955, 191); Без працьовитості, без твердої волі неможливе формування високих здібностей, обдарованості, таланту (Хлібороб Укр., 1, 1964, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | працьовитість | працьовитості |
Родовий | працьовитості, працьовитости | працьовитостей |
Давальний | працьовитості | працьовитостям |
Знахідний | працьовитість | працьовитості |
Орудний | працьовитістю | працьовитостями |
Місцевий | на/у працьовитості | на/у працьовитостях |
Кличний | працьовитосте | працьовитості |