предикативний
ПРЕДИКАТИВНИЙ, а, е, лог., грам. Стос. до предиката. Предикативні відношення - відношення, що встановлюються між присудком, і підметом, тобто між головними членами, які утворюють структурне ядро двоскладного речення (Сл. лінгв. терм., 1957, 134); // Який містить присудок. Предикативне сполучення; // Який є присудком або входить до складу присудка. Предикативні форми - власне дієслівні форми, за допомогою яких виражаються категорії особи, числа, часу і способу (Сл. лінгв. терм., 1957, 134); Предикативний прислівник.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | предикативний | предикативна | предикативне | предикативні |
Родовий | предикативного | предикативної | предикативного | предикативних |
Давальний | предикативному | предикативній | предикативному | предикативним |
Знахідний | предикативний, предикативного | предикативну | предикативне | предикативні, предикативних |
Орудний | предикативним | предикативною | предикативним | предикативними |
Місцевий | на/у предикативному, предикативнім | на/у предикативній | на/у предикативному, предикативнім | на/у предикативних |