прекраснодушний
ПРЕКРАСНОДУШНИЙ, а, е, книжн. Сповнений прекраснодушності; здатний виявляти прекраснодушність. - Усі ваші прекраснодушні висловлювання, шановні товариші, базуються тільки на особистих почуттях, а моя справа розбиратися у фактах (Собко, Звич. життя, 1957, 213); - Гадає [Костомаров], що самими школами і освітою можна зробити людей гуманними і благородними. Мрійник, прекраснодушний мрійник... (Тулуб, В степу.., 1964, 45); Стаття Писарєва [«Пушкін і Бєлінський»].. відіграла позитивну роль у боротьбі проти «чистого мистецтва», проти прекраснодушної маніловщини в літературі того часу (Талант.., 1958, 14).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прекраснодушний | прекраснодушна | прекраснодушне | прекраснодушні |
Родовий | прекраснодушного | прекраснодушної | прекраснодушного | прекраснодушних |
Давальний | прекраснодушному | прекраснодушній | прекраснодушному | прекраснодушним |
Знахідний | прекраснодушний, прекраснодушного | прекраснодушну | прекраснодушне | прекраснодушні, прекраснодушних |
Орудний | прекраснодушним | прекраснодушною | прекраснодушним | прекраснодушними |
Місцевий | на/у прекраснодушному, прекраснодушнім | на/у прекраснодушній | на/у прекраснодушному, прекраснодушнім | на/у прекраснодушних |