прерогатива
ПРЕРОГАТИВА, и, ж., книжн. Виключне право, перевага, що належить найчастіше якомусь державному органу чи службовій особі. Ті домагання, які поставив Романчук, то бог зна, які прерогативи з них вийдуть для русинів (Л. Укр., V, 1956, 35); - Ніхто ваших прерогатив не віднімає... - А це що за слово? - Ну, прав, прав... (Добр., Тече річка.., 1961, 245); - Я просив би утриматися від оцінки моїх думок. Це поки що не входить у ваші прерогативи (Загреб., День.., 1964, 68).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прерогатива | прерогативи |
Родовий | прерогативи | прерогатив |
Давальний | прерогативі | прерогативам |
Знахідний | прерогативу | прерогативи |
Орудний | прерогативою | прерогативами |
Місцевий | на/у прерогативі | на/у прерогативах |
Кличний | прерогативо | прерогативи |