приволочити
ПРИВОЛОЧИТИ, очу, очиш, док., перех., рідко. 1. у сполуч. із сл. ноги, фам. Прийти, з'явитися куди-небудь. [Xрапко:] Постій же, запопаду я тебе. Побачимо ще, хто на кому помститься, як твій бузівок приволоче ноги у двір, - я його підсаджу через перелаз (Мирний, V, 1955, 164).
2. Те саме, що заволочити. Всю ніч його [пана] мучили страшенні сни: ..збунтовані мужики клали його на землю і бралися приволочити його бороною (Фр., VIII, 1952, 42).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приволочу | приволочимо |
2 особа | приволочиш | приволочите |
3 особа | приволочить | приволочать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приволочив | приволочили |
Жіночий рід | приволочила | |
Середній рід | приволочило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приволочімо | |
2 особа | приволочи | приволочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | приволочивши |