приворот
ПРИВОРОТ, у, ч., також у сполуч. із сл. зілля. За народними повір'ями - те, що має чаклунську силу. - Коли ти така розумна, - звернулась вона до перекупки, - то в тебе либонь і привороту можна купити (Л. Укр., III, 1952, 714); Крашанок вдова взяла і до знахарки пішла. - Так і так, мовляв, бабусю.. Прожени мою турботу: дай хоч зілля-привороту, хоч нашли якусь ману на Оксану навісну! (Забіла, У.. світ, 1960, 131); * У порівн. Це все той Леонтович, що взяв нашу молодість у солодкий свій полон, що немов уві сні дав понюхати нам рідної пісні, як того зілля-привороту (Сміл., Сад, 1952, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приворот | привороти |
Родовий | привороту | приворотів |
Давальний | приворотові, привороту | приворотам |
Знахідний | приворот | привороти |
Орудний | приворотом | приворотами |
Місцевий | на/у привороті | на/у приворотах |
Кличний | привороте | привороти |