привіз
ПРИВІЗ, возу, ч. 1. Дія за знач. привезти, привозити. Д. І. Ульянов, насамперед, взявся за налагодження привозу іскрівської літератури і навіть сам хотів поїхати за кордон, щоб швидше привезти до Одеси «Искру» (Укр. іст. ж., 2, 1960, 9).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | привіз | привози |
Родовий | привозу | привозів |
Давальний | привозові, привозу | привозам |
Знахідний | привіз | привози |
Орудний | привозом | привозами |
Місцевий | на/у привозі | на/у привозах |
Кличний | привозе | привози |
привезти
ПРИВЕЗТИ див. привозити.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | привезу | привеземо |
2 особа | привезеш | привезете |
3 особа | привезе | привезуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | привіз | привезли |
Жіночий рід | привезла | |
Середній рід | привезло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | привезімо | |
2 особа | привези | привезіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | привізши |