привілейований
ПРИВІЛЕЙОВАНИЙ, а, е. Який має привілеї, користується привілеями. Католицька церква в ролі високооплачуваного і привілейованого слуги [імперіалізму] намагається духовно закріпачити трудовий народ (Мельн., Обличчя.., 1960, 11); Вважаючи, що театр повинен бути політичною трибуною, Дідро рішуче відкидає станову локалізацію привілейованих французьких театрів (Мист., 5, 1963, 27); // у знач. ім. привілейований, ного, ч.; привілейована, ної, ж. Особа, що має певні привілеї. Один лише Крук спав тут на тюремній постелі. Зате їв, як і всі привілейовані, в камері (Козл., Ю. Крук, 1957, 491); // Який дає які-небудь привілеї, пов'язаний з привілеями. Становище майстрів на фабриці було привілейоване (Бурл., Напередодні, 1956, 199).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | привілейований | привілейована | привілейоване | привілейовані |
Родовий | привілейованого | привілейованої | привілейованого | привілейованих |
Давальний | привілейованому | привілейованій | привілейованому | привілейованим |
Знахідний | привілейований, привілейованого | привілейовану | привілейоване | привілейовані, привілейованих |
Орудний | привілейованим | привілейованою | привілейованим | привілейованими |
Місцевий | на/у привілейованому, привілейованім | на/у привілейованій | на/у привілейованому, привілейованім | на/у привілейованих |