прижмурений
ПРИЖМУРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прижмурити. - Кхе-кхе, - почулося з-за дерева чиєсь нарочите кашляння. Кобзар побачив хитро прижмурені очі й сиву борідку, що смішно стрибала угору-вниз (Жур., Дорога.., 1948, 10); Гриць лежав на постелі жовтий, як віск. Очі мав прижмурені, ніби спав (Март., Тв.. 1954, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прижмурений | прижмурена | прижмурене | прижмурені |
Родовий | прижмуреного | прижмуреної | прижмуреного | прижмурених |
Давальний | прижмуреному | прижмуреній | прижмуреному | прижмуреним |
Знахідний | прижмурений, прижмуреного | прижмурену | прижмурене | прижмурені, прижмурених |
Орудний | прижмуреним | прижмуреною | прижмуреним | прижмуреними |
Місцевий | на/у прижмуреному, прижмуренім | на/у прижмуреній | на/у прижмуреному, прижмуренім | на/у прижмурених |