признаний
ПРИЗНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до признати. - Наші вибори не признані, - «следствіє» [слідство] наряжено... (Мирний, І, 1949, 387); Дівчата, які були вже признані дружками, затягли «Ой у полі та овес рясний» (Смолич, Мир.., 1958, 26); // признано, безос. присудк. сл. Я нею [істерією] слаба не від сьогодні, а далеко давніше, ніж се було признано офіціально (Л. Укр., V, 1956, 242).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | признаний | признана | признане | признані |
Родовий | признаного | признаної | признаного | признаних |
Давальний | признаному | признаній | признаному | признаним |
Знахідний | признаний, признаного | признану | признане | признані, признаних |
Орудний | признаним | признаною | признаним | признаними |
Місцевий | на/у признаному, признанім | на/у признаній | на/у признаному, признанім | на/у признаних |