призовник
ПРИЗОВНИК, зовника, ч. Той, хто призивається на військову службу. Герої війни беруть участь.. в масових військово-патріотичних святах, якими стали в Києві та інших містах республіки урочисті проводи в армію призовників (Ком. Укр., 1, 1967, 21); Родичі проводжали призовників у район, а потім до станції (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призовник | призовники |
Родовий | призовника | призовників |
Давальний | призовникові, призовнику | призовникам |
Знахідний | призовника | призовників |
Орудний | призовником | призовниками |
Місцевий | на/у призовнику, призовникові | на/у призовниках |
Кличний | призовнику | призовники |