призро
ПРИЗРО, рідко. Присл. до призрий. Шестірний призро глянув на Жука і, посунувши руки в кишені, заходив по хаті (Мирний, І, 1954, 333); - Та це... знайомі мої: учитель народний і... хоче у земство проситися, - показав на Оленку. - Гм! - буркнув Кочура, та й губу закопилив так призро (Тесл., З книги життя, 1949, 128).
призра
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | призра | призри |
Родовий | призри | призр |
Давальний | призрі | призрам |
Знахідний | призру | призри |
Орудний | призрою | призрами |
Місцевий | на/у призрі | на/у призрах |
Кличний | призро | призри |