приказ
ПРИКАЗ, у, ч. 1. іст. Адміністративно-судова установа, що керувала окремою галуззю центрального та обласного управління Росії XVI-XVII ст. Кожен приказ не тільки відав певною галуззю державного управління, а й чинив суд, призначав покарання (Іст. СРСР, І, 1957, 154); Никав Омелько там по розправах, а коли й щастило пробитись до будь-якого приказу, молодика, досить таки пошарпаного в дорозі, гнали геть (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).
Приказ громадського призріння - установа в царській Росії, що відала закладами, утримуваними на громадські кошти (дитбудинками, лікарнями, богадільнями і т. ін.). У 1822 році Рудиківський залишив військову службу і працював у лікарні Київського приказу громадського призріння (Матеріали.. охор. здоров'я.., 1957, 23).
2. розм. Те саме, що розпорядження 2. Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ, Щоб тілько в Віфлеємі били Малих дітей (Шевч., II, 1953, 302); П'є, гуляє [Максим]; з шинкаря насміхається; з кріпаками панібратається, жалкими докорами їх коле, що роблять на панів, навчає не слухатись їх приказів (Мирний, І, 1949, 214); Прикази арештувати мене.. відновляються в належний спосіб об різдві святому (Л. Укр., IV, 1954, 132).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приказ | прикази |
Родовий | приказу | приказів |
Давальний | приказові, приказу | приказам |
Знахідний | приказ | прикази |
Орудний | приказом | приказами |
Місцевий | на/у приказі | на/у приказах |
Кличний | приказе | прикази |