приказка
ПРИКАЗКА, и, ж. Поширений у мові влучний, часто римований вислів, близький до прислів'я, але без властивого прислів'ю повчального змісту. - Сім дочок, та це випадає сім весіллів.. Дочки, правда, шкода; «але шкода, та не вигода!» як кажуть в приказці (Н.-Лев., І, 1956, 139); Він знав, що то найми... «Босий дохід, а голодна харч; зрання води, в полуднє пити, а ввечері бити», - як каже жартівлива приказка (Коцюб., І, 1955, 104); Переливами різних фарб коштовних самоцвітів виграють глибокі за змістом, блискучі за формою, зовсім маленькі розміром перлини мудрості народної - прислів'я та приказки, дотепи, примовки і т. п. (Рильський, IX, 1962, 187); Байдужих, - ні до ради, ні до звади, - байдужих приказок нема! В них - темперамент народів (Літ. Укр., 23.ІХ 1969, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приказка | приказки |
Родовий | приказки | приказок |
Давальний | приказці | приказкам |
Знахідний | приказку | приказки |
Орудний | приказкою | приказками |
Місцевий | на/у приказці | на/у приказках |
Кличний | приказко | приказки |