приказний
ПРИКАЗНИЙ, а, е, іст. Прикм. до приказ 1. В першій половині XVII ст. приказна система управління в Російській державі розвивалась далі, а разом з нею зміцнювалася самодержавна влада царя (Іст. УРСР, І, 1953, 214); // Який служив у приказі. Коваль тим часом вліз у багнюку, обійшов з усіх боків карету, під низ заглянув, позбирав каламарі та пера, приказним дякам віддав (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 140); Критик звертає особливу увагу на змальовані в повісті картини хабарництва і свавілля приказних дяків Московської Русі XVII ст. (Рад. літ-во, 8, 1965, 52); // у знач. ім. приказний, ного, ч. Той, хто служив у приказі. А там приказні, що охочі самі грошики лупити, а тутечка вони б що-небудь дали, що хоч би постояти біля Галочки (Кв.-Осн., II, 1956, 315).
Приказний крючок, зневажл. - чиновник, писар приказу. Приказні крючки попервах дуже охоче хапали Омелькові грошики (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 516).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приказний | приказні |
Родовий | приказного | приказних |
Давальний | приказному | приказним |
Знахідний | приказного | приказних |
Орудний | приказним | приказними |
Місцевий | на/у приказному, приказнім | на/у приказних |
Кличний | приказний | приказні |
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приказний | приказна | приказне | приказні |
Родовий | приказного | приказної | приказного | приказних |
Давальний | приказному | приказній | приказному | приказним |
Знахідний | приказний, приказного | приказну | приказне | приказні, приказних |
Орудний | приказним | приказною | приказним | приказними |
Місцевий | на/у приказному, приказнім | на/у приказній | на/у приказному, приказнім | на/у приказних |