прикипілий
ПРИКИПІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прикипіти. Ні, це таки вона лежить, розкинувшись втомлено і незручно, у вінках, які забула зняти перед боєм!.. Немає вінків, немає цвіту - саме лиш бадилля, ..прикипіле на грудях кров'ю... (Гончар, III, 1959, 454); Колесо крутиться на вмороженому в лід грабовому кілку і розкручує на довгій-предовгій тичині гнуті санчата, з прикипілою до них дівчиною в кожушку (Стельмах, І, 1962, 52).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикипілий | прикипіла | прикипіле | прикипілі |
Родовий | прикипілого | прикипілої | прикипілого | прикипілих |
Давальний | прикипілому | прикипілій | прикипілому | прикипілим |
Знахідний | прикипілий, прикипілого | прикипілу | прикипіле | прикипілі, прикипілих |
Орудний | прикипілим | прикипілою | прикипілим | прикипілими |
Місцевий | на/у прикипілому, прикипілім | на/у прикипілій | на/у прикипілому, прикипілім | на/у прикипілих |