приколений
ПРИКОЛЕНИЙ, ПРИКОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приколоти. Микоша з Гарасимом схилилися над великою заскленою коробкою. Посередині її на акуратно наклеєному корку довгою булавкою був приколотий строкатий метелик (Полт., Повість.., 1960, 265); В простінку між вікон Іван виводив на аркуші, до стіни приколотім, афішу на завтра (Головко, І, 1957, 272).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приколений | приколена | приколене | приколені |
Родовий | приколеного | приколеної | приколеного | приколених |
Давальний | приколеному | приколеній | приколеному | приколеним |
Знахідний | приколений, приколеного | приколену | приколене | приколені, приколених |
Орудний | приколеним | приколеною | приколеним | приколеними |
Місцевий | на/у приколеному, приколенім | на/у приколеній | на/у приколеному, приколенім | на/у приколених |