прикортіти
ПРИКОРТІТИ, тить, док., кому, безос., розм. Дуже захотітися. Любці чомусь ні з цього, ні з того раптово прикортіло дитини, як божевільному цигарки (Ле, Міжгір'я, 1953, 40).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикорчу | прикортимо |
2 особа | прикортиш | прикортите |
3 особа | прикортить | прикортять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прикортів | прикортіли |
Жіночий рід | прикортіла | |
Середній рід | прикортіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикортімо | |
2 особа | прикорти | прикортіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прикортівши |