прикрість
ПРИКРІСТЬ, рості, ж. Те, що викликає негативні емоції; неприємність. - А! горенько наше: обіжають нас [мужики], говорять тобі прикрості, і нічого не вдієш.., - репетував о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 61); Щось тривожило його [Щорса]. Тільки Боженка в цю хвилину хвилювали свої прикрості, тому він, не помітив душевного стану свого друга (Довж., І, 1958, 179); Перегуда пильно глянув на обох і зрозумів, що, коли він робив звіт, тут сталася якась важка прикрість (Кучер, Прощай.., 1957, 334); Це був особливий день, повний прикростей і невдач (Гур., Новели, 1951, 88); // Почуття незадоволення в результаті якоїсь невдачі; досада. Якщо здолаєш збагнути, як мені хотілося поїхати, то зрозумієш цілком мою прикрість (Коцюб., III, 1956, 127); - Нічого я не чула, Петю, нічого не бачила. Отака прикрість... (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 189); Побачила себе [Ніна] раптом у своїй кімнаті й опам'яталась. Але від цього ще нестерпнішою стала вся прикрість того, що сталося (Донч., V, 1957, 501).
Завдавати (завдати, робити, зробити, справляти, справити і т. ін. ) прикрість кому - робити кому-небудь неприємність, ображати кого-небудь. - Як він про мене говорив? - визвірився Ауер і схопився з стільця. - Пане Ауер, я жінка і не можу вимовити. І вам не хочу прикрості завдавати (Хижняк, Тамара, 1959, 96); Ядзя помітила, що її терпкі слова зробили матері прикрість, і повела вже далі бесіду лагіднішим тоном (Кобр., Вибр., 1954, 106).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прикрість | прикрості |
Родовий | прикрості, прикрости | прикростей |
Давальний | прикрості | прикростям |
Знахідний | прикрість | прикрості |
Орудний | прикрістю | прикростями |
Місцевий | на/у прикрості | на/у прикростях |
Кличний | прикросте | прикрості |