прикінчувати
ПРИКІНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Позбавляти життя; убивати, добивати. - А як же думаєш розправитися з паном? - Як доведеться! Зможу - в лісі обухом прикінчу, а ні - руками задушу (Стельмах, І, 1962, 439); Вершомет спритним ударом одразу прикінчив песця (Трубл., Лахтак, 1953, 117); * Образно. Апологетика прикінчує мистецтво (Загреб., Диво, 1968, 292).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикінчую | прикінчуємо |
2 особа | прикінчуєш | прикінчуєте |
3 особа | прикінчує | прикінчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикінчуватиму | прикінчуватимемо |
2 особа | прикінчуватимеш | прикінчуватимете |
3 особа | прикінчуватиме | прикінчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прикінчував | прикінчували |
Жіночий рід | прикінчувала | |
Середній рід | прикінчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прикінчуймо | |
2 особа | прикінчуй | прикінчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прикінчуючи | |
Минулий час | прикінчувавши |