прим'ятий
ПРИМ'ЯТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до прим'яти. В тому місці, де лежала вчора загублена книжка, стебельця і досі були прим'яті (Донч., VI, 1957, 497); Ось уже крізь віконце прим'ятих верболозів сколихнулося плесо Бугу (Стельмах, II, 1962, 56); Де лежав Пилипко, тільки слід його: чорніє діряве ряденце, бовваніє прим'ята подушка (Мирний, IV, 1955, 304); Підвелася [Марічка], поправила прим'яту спідничку й рішуче пішла далі (Дмит., Обпалені.., 1962, 210); * Образно. Суворий двірник, доволі прим'ятий цілим життям праці й нестатків, слухав свого чудного приймака (Мик., II, 1957, 248).
2. у знач. прикм., перен. Покритий зморшками, змарнілий (про обличчя). На його прим'ятому, втомленому лиці блукала посмішка (Шовк., Інженери, 1948, 288); - Ти порятуєш, трясця його матері! - злість оживила прим'яте, трохи роздуте біля вух обличчя дукача (Стельмах, II, 1962, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прим'ятий | прим'ята | прим'яте | прим'яті |
Родовий | прим'ятого | прим'ятої | прим'ятого | прим'ятих |
Давальний | прим'ятому | прим'ятій | прим'ятому | прим'ятим |
Знахідний | прим'ятий, прим'ятого | прим'яту | прим'яте | прим'яті, прим'ятих |
Орудний | прим'ятим | прим'ятою | прим'ятим | прим'ятими |
Місцевий | на/у прим'ятому, прим'ятім | на/у прим'ятій | на/у прим'ятому, прим'ятім | на/у прим'ятих |