примочувати
ПРИМОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОЧИТИ, мочу, мочиш, док., перех. 1. Намочувати трохи що-небудь. Він не дає мені нічого втомного робити для нього, ..я тільки примочую йому голову одеколоном (Л. Укр., V, 1956, 323); Тільки як виймуть хліб з печі та примочать, і піде пара, вона ту пару вдихає, і так наче трошки почервоніють губи й щоки, а очі заблищать, як та роса на сонечку (Барв., Опов.., 1902, 376); * Образно. Тільки одна гора чорна, Де сіяла бідна вдова. Де сіяла, волочила, Слізоньками примочила (Нар. лірика, 1956, 330).
2. перен., розм. Випивати, відзначаючи яку-небудь подію, придбання чогось. -За мою дитину, батюшко, ще випийте, - припрошував Андрій.. - Щоб наука їй [дитині] на добро йшла, - примочував учитель-дяк (Кач., II, 1958, 14); [Малинін:] Чудесно! Чудесно! Відсвяткуємо цей перший успіх, зап'ємо його, примочимо, щоб міцно сторінки в повісті трималися! (Собко, П'єси, 1958, 219); Я цілу утреню ждав і переживав: де б примочити новий костюм, а ти тікаєш! (Ковінька, Кутя.., 1960, 140).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примочую | примочуємо |
2 особа | примочуєш | примочуєте |
3 особа | примочує | примочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примочуватиму | примочуватимемо |
2 особа | примочуватимеш | примочуватимете |
3 особа | примочуватиме | примочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | примочував | примочували |
Жіночий рід | примочувала | |
Середній рід | примочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примочуймо | |
2 особа | примочуй | примочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | примочуючи | |
Минулий час | примочувавши |