примчати
ПРИМЧАТИ, чу, чиш, док., розм. 1. перех. Швидко привести, принести або привезти кого-, що-небудь. Примчали з казанок сивухи, Ентелл її разком дмухнув (Котл., І, 1952, 94); Коли вам діда треба, він [Михайло] зараз побіжить і приведе старого.., а коли вам треба сестрички Меласі, він примчить Меласю-сестричку (Вовчок, І, 1955, 339); Килигей розпорядився негайно доставити Дьяконова сюди. В той же день двоє Килигейових хлопців.. тачанкою примчали офіцера разом з старим Оленчуком із Строганівки просто на позицію (Гончар, II, 1959, 77); // безос. [Маруся (тривожно ):] Василь! От і примчало його на сей час! Господи! підкріпи мене! (Мирний, V, 1955, 97).
2. неперех. Швидко прийти, прибігти, приїхати куди-небудь. Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Юхвід, Оля, 1959, 33); Величезними стрибками примчала зайчиха (Коп., Як вони.., 1948, 10); Віталій приїхав, примчав мотоциклом уже надвечір, при заході сонця, і, заставши все чабанство ще за роботою, пішов просто до Тоні, всміхаючись їй (Гончар, Тронка, 1963, 326); // Швидко прибути куди-небудь (про засоби пересування). Катер примчав і на ньому капітан Дорошенко та знайомі хлопці з полігона з своїми жартиками... (Гончар, Тронка, 1963, 317); // Повіяти раптово (про сильний вітер). Скинув каску солдат і стояв, і стояв, І примчали до гір із Вітчизни вітри (Нагн., Вибр., 1957, 31).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примчу | примчимо |
2 особа | примчиш | примчите |
3 особа | примчить | примчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | примчав | примчали |
Жіночий рід | примчала | |
Середній рід | примчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примчімо | |
2 особа | примчи | примчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | примчавши |