припай
ПРИПАЙ, ю, ч. Крига, що міцно примерзла до берегів. У крижаному припаї моря Росса полярники подеколи відбирають у морських тюленів-леопардів екземпляри цих риб вагою більш як 60 кілограмів кожна (Рад. Укр., 4.III 1964, 3); Над крижаним припаєм біля берега виступали скелі (Трубл., Лахтак. 1953, 137); Зима дзвенить над Києвом молодими сухими морозами. Дніпром іде шуга, а біля берегів уже наросли міцні припаї (Собко, Матв. затока, 1962, 258).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | припай | припаї |
Родовий | припаю | припаїв |
Давальний | припаєві, припаю | припаям |
Знахідний | припай | припаї |
Орудний | припаєм | припаями |
Місцевий | на/у припаї | на/у припаях |
Кличний | припаю | припаї |