приповідка
ПРИПОВІДКА, и, ж. Жартівливий вислів, перев. у віршованій формі. Любив поет [Т. Шевченко] і такі жанри народної творчості, як анекдот, гумореска та різні веселі приповідки (Нар. тв. та етн., 2, 1961, 46); У поезії «Лісничий» [І. Манжури] вдало використано чотирикратне повторення жартівливої приповідки, яка надає словам особливої значимості (Рад. літ-во, 7, 1965, 40); Приповідка, наче блискавка, - така-бо вже коротка мить її світіння (Літ. Укр., 23.IX 1969, 2); // Те саме, що приказка. «Панявся - продався» - каже приповідка (Фр., III, 1950, 126); Як каже приповідка - в компанії і смерть не страшна (Ірчан, II, 1958, 161).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приповідка | приповідки |
Родовий | приповідки | приповідок |
Давальний | приповідці | приповідкам |
Знахідний | приповідку | приповідки |
Орудний | приповідкою | приповідками |
Місцевий | на/у приповідці | на/у приповідках |
Кличний | приповідко | приповідки |