пристава
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пристава | пристави |
Родовий | пристави | пристав |
Давальний | приставі | приставам |
Знахідний | приставу | пристав |
Орудний | приставою | приставами |
Місцевий | на/у приставі | на/у приставах |
Кличний | приставо | пристави |
пристав
ПРИСТАВ, а, ч. 1. У дореволюційній Росії - начальник місцевої поліції. В Акерманщині всі нові села ділились на посади; в кожному посаді був пристав, цебто поліція, і староста з писарем замість волосного голови (Н.-Лев., II, 1956, 220); Народу - видимо-невидимо. А старців так, мабуть, із цілої волості. Крім того, вся власть: і пристав, і старшина, і ще якісь незнайомі начальники (Мик., II, 1957, 165).
Становий пристав - у дореволюційній Росії - начальник поліцейської дільниці в сільській місцевості. Збивши куряву, на пожар прибіг на змилених конях становий пристав (Панч, II, 1956, 520); Дядьків я добре пам'ятаю: Степан був діловодом у станового пристава (Думки про театр, 1955, 25); Судовий пристав - у дореволюційній Росії - чиновник судового відомства, який виконував рішення суду. Повз Романа на легких санчатах проїжджає закутаний башликом, судовий пристав - (Стельмах, Хліб.., 1959, 130).
2. У Московській Русі - службова особа, що була приставлена до кого-, чого-небудь для нагляду. Деякі з бояр пробували чинити опір, але їх негайно заарештували і посадили під нагляд польських приставів (Іст. СРСР, І, 1956, 162).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пристав | пристави |
Родовий | пристава | приставів |
Давальний | приставові, приставу | приставам |
Знахідний | пристава | приставів |
Орудний | приставом | приставами |
Місцевий | на/у приставі, приставові | на/у приставах |
Кличний | приставе | пристави |