пристарілий
ПРИСТАРІЛИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до пристаріти.
2. у знач. прикм., перен. Який пристарівся. (у 2 знач.). Чому у Петербурзі і у Москві і досі дають на театрах хоть і дуже пристарілу «Наталку Полтавку», «Москаля Чарівника» і т. д. ? Тому, що жива мова, живі типи завжди людям по серцю (Драг., І, 1970, 83).
3. у знач. прикм. Літній, немолодий. Віддалася [Лена] за пристарілого дивака і, стративши з дітьми здоров'я, дожила до того, що він рахує кусні хліба, котрі вона бере в рот (Коб., І, 1956, 370); * Образно. Плита могильна там лягла В тіні двох сосен пристарілих (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 168); // Власт. літній, немолодій людині. Пристаріле лице її покрилося краскою (Мирний, IV, 1955, 145).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пристарілий | пристаріла | пристаріле | пристарілі |
Родовий | пристарілого | пристарілої | пристарілого | пристарілих |
Давальний | пристарілому | пристарілій | пристарілому | пристарілим |
Знахідний | пристарілий, пристарілого | пристарілу | пристаріле | пристарілі, пристарілих |
Орудний | пристарілим | пристарілою | пристарілим | пристарілими |
Місцевий | на/у пристарілому, пристарілім | на/у пристарілій | на/у пристарілому, пристарілім | на/у пристарілих |