пристидити
ПРИСТИДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. Те саме, що присоромити. От Наум і каже: - Бачите, ловці-молодці, що ви наробили? Мене з жінкою смутили [збентежили], дочку пристидили (Кв.-Осн., II, 1956, 71); Маріє, друга пристиди, в руки він зуміє взяти поводи. Ти почуєш знову, як чорнявий твій, не сказавши й слова, повертає в бій (Голов., Поезії, 1955, 27); Хтось із хлопців повадився трясти груші в садку у доброї бабки Лукери. Я пристидив хлопців, і вони більше не пішли в той сад (Рад. Укр., 14.VІІІ 1962, 3).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристиджу | пристидимо |
2 особа | пристидиш | пристидите |
3 особа | пристидить | пристидять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пристидив | пристидили |
Жіночий рід | пристидила | |
Середній рід | пристидило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристидьмо | |
2 особа | пристидь | пристидьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пристидивши |