пристоювати
ПРИСТОЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИСТОЯТИ, ою, оїш, док., розм. Зупинятися, затримуватися десь ненадовго; стояти десь недовго. - Хай стара хоч у свято виспиться. Ми їй і так не даємо спати, - доводили дівчата. Парубки згодились, хоч ще пристоювали (Мирний, III, 1954, 44); Пішла [Катря] швидко, аж підбігаючи іноді. І таки зразу за цегельнями й наздогнала людей, бо йшли нешвидко, спиняючись, пристоюючи (Головко, II, 1957, 291); [Мусій:] Чого доброго ще поб'є [старшина] скрипку. Іванька, гайда в сіни та там поки пристоїмо і, може, як-небудь викрадемось (Кроп., III, 1959, 29); Коли принесе [медсестра] книжки, чи з градусником прийде, чи й просто так, то неодмінно пристоїть коло студента, і видно, що їй не хочеться звідси йти (Гончар, Циклон, 1970, 127); // тільки недок., з ким. Проводити час, стоячи десь з ким-небудь. - Бачив я вчора у віконце, як вона з Опанасом біля колодязя пристоювала (Л. Янов., І, 1959, 470); Побачила [Устина], до кого Франка вибігала на вулицю, з ким пристоювала біля хвіртки... (Чорн., Визвол. земля, 1959, 13); А там підріс я трохи.. Вже траплялось, що й з дівчатками десь біля перелазу пристоював (Збан., Єдина, 1959, 17).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристоюю | пристоюємо |
2 особа | пристоюєш | пристоюєте |
3 особа | пристоює | пристоюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристоюватиму | пристоюватимемо |
2 особа | пристоюватимеш | пристоюватимете |
3 особа | пристоюватиме | пристоюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пристоював | пристоювали |
Жіночий рід | пристоювала | |
Середній рід | пристоювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пристоюймо | |
2 особа | пристоюй | пристоюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пристоюючи | |
Минулий час | пристоювавши |