приятелів
ПРИЯТЕЛІВ, лева, леве. Прикм. до приятель; належний приятелеві. Приятелева вода лучча [краща] ворогового меду (Укр.. присл.., 1955, 141); Нема мого нічого - усе приятелеве (Кв.-Осн., II, 1956, 308).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приятелів | приятелева | приятелеве | приятелеві |
Родовий | приятелевого | приятелевої | приятелевого | приятелевих |
Давальний | приятелевому | приятелевій | приятелевому | приятелевим |
Знахідний | приятелів, приятелевого | приятелеву | приятелеве | приятелеві, приятелевих |
Орудний | приятелевим | приятелевою | приятелевим | приятелевими |
Місцевий | на/у приятелевому, приятелевім | на/у приятелевій | на/у приятелевому, приятелевім | на/у приятелевих |
приятель
ПРИЯТЕЛЬ, я, ч. Людина, з якою хто-небудь перебуває в дружніх, товариських стосунках; близький знайомий. В 1840 році Тарас з поміччю приятелів надрукував свого першого «Кобзаря» (Мирний, V, 1955, 312); Пам'ятати про цензуру раз у раз радить Пушкін у своїх листах до друзів і приятелів (Рильський, III, 1956, 183); По лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля, невтомного на різні вигадки Тимофія Сухомлина (Гончар, Тронка, 1963, 335); // Те саме, що друг. Вірний приятель - то найбільший скарб (Укр.. присл.., 1955, 141); Іван і собі став говорити, що нарід [народ] темний, що не знає, хто його ворог, а хто приятель (Кобр., Вибр., 1954, 56); Одесити одразу знайомилися і в ту ж мить ставали приятелями навіки (Кучер, Чорноморці, 1956, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приятель | приятелі |
Родовий | приятеля | приятелів |
Давальний | приятелеві, приятелю | приятелям |
Знахідний | приятеля | приятелів |
Орудний | приятелем | приятелями |
Місцевий | на/у приятелі | на/у приятелях |
Кличний | приятелю | приятелі |