провідець
ПРОВІДЕЦЬ, дця, ч., рідко. Те саме, що проводир 2, 3. Сам же стрічать Агамемнона вийшов [Егіст ], провідця народу. Із колісницями й кіньми, ганебне замисливши діло (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 86); Вони [древні люди] бальзамували своїх царів, старшин та провідців, яких вважали за святих (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провідець | провідці |
Родовий | провідця | провідців |
Давальний | провідцеві, провідцю | провідцям |
Знахідний | провідця | провідців |
Орудний | провідцем | провідцями |
Місцевий | на/у провідці, провідцеві | на/у провідцях |
Кличний | провідцю | провідці |