провінціалка
ПРОВІНЦІАЛКА, и, ж., розм. Жін. до провінціал. [Провінціалка (до римлянки ):] Що саме сталось? Я не роздивилась (Л. Укр., II, 1951, 530); [Надія:] Ну добре, скажу зараз, хоч знаю, ви назвете мене провінціалкою. Сорочку я вам вишиваю (Корн., II, 1955, 262); Вона добре запам'ятала погляди Марини на життя, вірила їй, хоч у глибині душі й вважала наївною провінціалкою (Дмит., Наречена, 1959, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провінціалка | провінціалки |
Родовий | провінціалки | провінціалок |
Давальний | провінціалці | провінціалкам |
Знахідний | провінціалку | провінціалок |
Орудний | провінціалкою | провінціалками |
Місцевий | на/у провінціалці | на/у провінціалках |
Кличний | провінціалко | провінціалки |