прогульник
ПРОГУЛЬНИК, а, ч. Той, хто не з'являється на роботу, пропускає навчання і т. ін. без поважної причини, робить прогули. Не можна сказати, що він пас задніх або ходив у прогульниках , - все, що йому належало, він виконував (Ю. Янов., Мир, 1956, 84); - Сумлінні трударі не хочуть терпіти в своєму середовищі прогульників, нехлюїв, які плямують честь трудового колективу (Рад. Укр., 4.I 1967, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прогульник | прогульники |
Родовий | прогульника | прогульників |
Давальний | прогульникові, прогульнику | прогульникам |
Знахідний | прогульника | прогульників |
Орудний | прогульником | прогульниками |
Місцевий | на/у прогульнику, прогульникові | на/у прогульниках |
Кличний | прогульнику | прогульники |