прозаїчний
ПРОЗАЇЧНИЙ, а, е. 1. Написаний прозою (у 1 знач.). Любима форма, в яку Франко одягає свої прозаїчні твори - це короткі оповідання (Коцюб., III, 1956, 39); // Стос. до прози (у 1, 2 знач.). Прозаїчна мова дуже близька до звичайної розмовної мови (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 93).
2. перен. Позбавлений поетичності; одноманітний, буденний, звичайний. - Мадам Трюше в Ментоні лусне од сміху, як прочитає про цей наш прозаїчний буржуазний вчинок у газетах (Н.-Лев., IV, 1956, 268); Грицько ковтнув слину і помітив, що йому й справді давно вже хочеться їсти. Мрії набрали зразу більш прозаїчного напрямку : куди їм зайти вечеряти (Вас., І, 1959, 163); Живих повернув голову на голос і побачив у кутку літнього капітана, коротко підстриженого, з дуже звичайною, прозаїчною зовнішністю (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 231); // Який має дріб'язкові, вузько практичні інтереси. Цей прозаїчний Рябов зіпсував йому всю промову (Довж., І, 1958, 453).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прозаїчний | прозаїчна | прозаїчне | прозаїчні |
Родовий | прозаїчного | прозаїчної | прозаїчного | прозаїчних |
Давальний | прозаїчному | прозаїчній | прозаїчному | прозаїчним |
Знахідний | прозаїчний, прозаїчного | прозаїчну | прозаїчне | прозаїчні, прозаїчних |
Орудний | прозаїчним | прозаїчною | прозаїчним | прозаїчними |
Місцевий | на/у прозаїчному, прозаїчнім | на/у прозаїчній | на/у прозаїчному, прозаїчнім | на/у прозаїчних |