прозовий
ПРОЗОВИЙ, а, е. 1. Те саме, що прозаїчний 1. Ти любиш тихе сільське життя,.. І там в прозовій тонеш ти творчості (Зеров, Вибр., 1966, 339); Негативна оцінка, що її зазнали від критики перші мої два прозові твори, змусила мене замислитись над подальшими шляхами моєї творчості, зокрема над тематикою (Донч., VI, 1957, 582); У словах, тісно зв'язаних граматичною залежністю, закон урівноваження повинен додержуватися особливо старанно. Ніщо не може цьому перешкоджати в прозовій мові (Сам., II, 1958, 369).
2. перен., рідко. Те саме, що прозаїчний 2. Явища життя навіть у щоденній прозовій суті він [М. Рильський] уміє розкривати глибоко поетично (Мал., Думки.., 1959, 17).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прозовий | прозова | прозове | прозові |
Родовий | прозового | прозової | прозового | прозових |
Давальний | прозовому | прозовій | прозовому | прозовим |
Знахідний | прозовий, прозового | прозову | прозове | прозові, прозових |
Орудний | прозовим | прозовою | прозовим | прозовими |
Місцевий | на/у прозовому, прозовім | на/у прозовій | на/у прозовому, прозовім | на/у прозових |