прозівати
ПРОЗІВАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. неперех. Зівати (у 1 знач.) якийсь час.
2. перех. і неперех., перен. Пропустити нагоду, зручний випадок і т. ін. Як з жнивами прозівав - рік даремно працював (Укр.. присл.., 1955, 362); [Кіндрат Антонович:] І хто прозіва те, що сьогодні мимо рота пливло, - завтра вже того не здожене (Кроп., II, 1958, 256); [Семен:] От добре, що я тебе не прозівав. Маю до тебе прохання (Мороз, П'єси, 1959, 28).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прозіваю | прозіваємо |
2 особа | прозіваєш | прозіваєте |
3 особа | прозіває | прозівають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прозівав | прозівали |
Жіночий рід | прозівала | |
Середній рід | прозівало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прозіваймо | |
2 особа | прозівай | прозівайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прозівавши |