пройдисвітка
ПРОЙДИСВІТКА, и, ж., розм. Жін. до пройдисвіт. Один мордатий Кіт до Щуки учащав; Пройдисвітка зубаста знала, Чого хвостатий кум бажав (Гл., Вибр., 1951, 107); Ридаючи вголос, промовляла [Софія]: «Пройдисвітка! Хто її в люди вивів, нехай згадає? Чи не підлещувалась колись до мене? Чи не звивалась гадючкою?» (Л. Укр., III, 1952, 540).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пройдисвітка | пройдисвітки |
Родовий | пройдисвітки | пройдисвіток |
Давальний | пройдисвітці | пройдисвіткам |
Знахідний | пройдисвітку | пройдисвіток |
Орудний | пройдисвіткою | пройдисвітками |
Місцевий | на/у пройдисвітці | на/у пройдисвітках |
Кличний | пройдисвітко | пройдисвітки |