прокуняти
ПРОКУНЯТИ, яю, яєш, док., розм. Куняти якийсь час. Я подивився на годинник : було по півночі, і до міста нам лишалось ще добрих півста кілометрів. Я прокуняв ці півста кілометрів, прокидаючись інколи (Смолич, День.., 1950, 6); Він прокуняв, сидячи на порозі, до ранку (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 119).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокуняю | прокуняємо |
2 особа | прокуняєш | прокуняєте |
3 особа | прокуняє | прокуняють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прокуняв | прокуняли |
Жіночий рід | прокуняла | |
Середній рід | прокуняло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прокуняймо | |
2 особа | прокуняй | прокуняйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прокунявши |