пролежувати
ПРОЛЕЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРОЛЕЖАТИ, жу, жиш, док. 1. неперех. Лежати (у 1 знач.) якийсь час. Як тільки хазяйка виходила з хати, знову падала [Пріська] на ліжко .. і, укрившись теплим килимом, пролежувала мало не до вечора (Л. Янов., І, 1959, 283); Голубенко дедалі ставав мовчазніший. Мало з'являвся на палубі, розмовляв з Вассою неохоче і все довше пролежував на дивані (Епік, Тв., 1958, 320); Тиждень вона пролежала в гарячці, нікого не впізнавала, нічого не їла (Н.-Лев., VI, 1966, 399); За наказом лікаря Маслюк мав пролежати кілька днів у санчастині (Багмут, Щасл. день.., 1951, 157).
2. перев. док., неперех. Залишитися якийсь час без застосування, без уваги (про неживі предмети). Ваш лист, бачте, пролежав тут чимало, ждучи мене, бо я ціле літо не була вдома (Л. Укр., V, 1956, 99); Пролежала [карета у возовні] років з чотири (Н.-Лев., III, 1956, 171); Всі ці листи були давні, писані навесні, пролежали в Орську все літо й осінь (Тулуб, В степу.., 1964, 326).
3. перех. Пошкоджувати що-небудь довгим лежанням. Моя тобі зброя кілочка не вломить, Я сам молод ліжка не пролежу (Чуб., V, 1874, 63).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролежую | пролежуємо |
2 особа | пролежуєш | пролежуєте |
3 особа | пролежує | пролежують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролежуватиму | пролежуватимемо |
2 особа | пролежуватимеш | пролежуватимете |
3 особа | пролежуватиме | пролежуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пролежував | пролежували |
Жіночий рід | пролежувала | |
Середній рід | пролежувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролежуймо | |
2 особа | пролежуй | пролежуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пролежуючи | |
Минулий час | пролежувавши |