проложити
ПРОЛОЖИТИ, ложу, ложиш, док., перех., розм., рідко. Те саме, що прокласти 3, 5. - То поїдьмо удвох. Поїдьмо?! - і питалася і разом настоювала пишна Гамзиха . - Підожди, душко, дай дорогу проложити. Там такі нетрі! такі пущі! (Мирний, IV, 1955, 159); [Річард:] Геть! Розступіться, дайте шлях! Інакше, я сам собі дорогу проложу! Гей, стережіться! (Л. Укр., III, 1952, 85); В житті нам доріжка легка та весела. Як сонечко світла, Щаслива та мила, Бо влада Радянська її проложила (Укр.. лір. пісні, 1958, 641); Не з добра то хтось проложив пісню : «Мати наша, мати! Не журись ти нами ..» (Барв., Опов.., 1902, 175).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проложу | проложимо |
2 особа | проложиш | проложите |
3 особа | проложить | проложать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проложив | проложили |
Жіночий рід | проложила | |
Середній рід | проложило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проложімо | |
2 особа | проложи | проложіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проложивши |