промчатися
ПРОМЧАТИСЯ, чуся, чишся, док. 1. Те саме, що промчати 1. Легенькі білі хмарочки .. промчалися по синьому полю, якась птиця зачорніла, мов горошина прокотилася... (Мирний, І, 1954, 180); На повний біг пружних коліс по грейдеру промчався «ЗІС» (Гонч., Вибр., 1959, 319); Промчавшись конем мимо Ясногорської та Черниша, Маковей привітав і їх щасливою новиною (Гончар, III, 1959, 445); Мимо [по Дінці] промчався гроб під серця крик і десь за поворотом зник (Сос., II, 1958, 418); * Образно. Промінь ясного сонця стрілою промчавсь крізь вікно і упав якраз Петрові у вухо (Мирний, І, 1954, 363); // Швидко пронестися (про звуки). Грицько підвівся. Хрипле деренчання хвилею промчалось над ними . - Чув? Що воно? - питав Івась . - А ходім подивимося (Мирний, IV, 1955, 22).
2. тільки 3 ос., перен. Те саме, що промчати 2. Рік минув, як ми пізнались; Наче ластівка стрілою Попід хмару промигне , - Так ті дні пройшли, промчались (Фр., XIII, 1954, 166); За хвилиною хвилина, за годиною година - і промчалися літа... (Уп., Вірші.., 1957, 177).
3. безос., кому, перен. Минути, сповнитися (про досягнення кимось певного віку). Їй [Бейбі] вчора промчалось у вічність шістнадцять років життя (Ірчан, II, 1958, 140).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промчуся | промчимося |
2 особа | промчишся | промчитеся |
3 особа | промчиться | промчаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промчався | промчалися |
Жіночий рід | промчалася | |
Середній рід | промчалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промчімося | |
2 особа | промчись | промчіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | промчавшись |